Ця зустріч в харківському Гілелі стала тихим і водночас дуже сильним простором пам’яті. Ми говорили про єврейську спільноту Харкова до 1941 року - про живе, наповнене життя громади, її повсякдення, традиції, внутрішні зв’язки. У цьому контексті тема Шоа звучала особливо гостро: як трагедія, що не просто обірвала життя, а зламала долі, знищила цілі світи й залишила глибокий слід у спільній історії. Важливим моментом вечора стало запалення свічок. У тиші, без зайвих слів, цей жест став знаком пам’яті, скорботи й поваги до тих, кого забрала трагедія Голокосту. Світло свічок об’єднало нас у спільному відчутті відповідальності пам’ятати й передавати цю пам’ять далі. Наприкінці зустрічі ми сіли разом у коло й провели символічну практику з червоною ниткою. Передаючи клубок із рук у руки, ми ніби з’єднували себе в єдине ціле, відчуваючи, що всі ми пов’язані - історією, пам’яттю, людською присутністю одне для одного. Кожен мав можливість поділитися тим, що він виніс із цієї розмови, що відчув і що для себе зрозумів. Ці слова були різними, але в них звучало спільне - усвідомлення цінності кожної людини й важливості зв’язку між нами. Дякуємо всім, хто був цього вечора поруч. За уважність, за тишу, за чесні слова й готовність проживати складні теми разом. Саме так пам’ять стає живою й має сенс.

Цей день справді вийшов живим, теплим і наповненим сенсом. Tu Bi Eco стала не просто подією до Ту бі-Швату, а волонтерською акцією про турботу, уважність і відповідальність. Цього дня ми працювали з майбутнім - буквально. Ми підготували кісточки лимона: знайшли їх, підготували та зробили все необхідне, щоб вони почали проростати. Це був символічний момент початку - ще без готових росточків, але з наміром, турботою й терпінням. Окремою частиною стала робота з кашпо. Ми не створювали нові ємності, а декорували вже наявні: розмочували коробки, перетворювали їх на паперову масу й облеплювали нею кашпо, створюючи власний дизайн. У кожного вийшло щось особливе - з характером і настроєм. І в дусі безвідходності ми подбали про все до кінця: з лимонів, які залишилися, зробили засахарені баночки - теплий, домашній результат цієї акції, який ще довго нагадуватиме про день, проведений разом. Щиро дякуємо всім, хто долучився. За вашу присутність, уважність і готовність робити маленькі, але важливі речі. Саме з таких дій починається справжній ріст - і в природі, і в нас самих

Сегодня в Hillel прошла важная встреча, посвящённая памяти жертв Холокоста — трагедии, навсегда изменившей судьбы миллионов людей. Вместе с ребятами мы познакомились с историей двух сестёр — Сары и Ханы. Через их судьбы участники смогли глубже понять, с какими испытаниями сталкивались люди в те годы, и прочувствовать ценность жизни, поддержки и человеческой силы. В интерактивном формате — через задания и обсуждения — ребята погрузились в тему, размышляя о важности взаимопомощи, сохранении памяти и ответственности за настоящее. Такие встречи помогают не только узнавать историю, но и формируют сопереживание, уважение к человеческому достоинству и напоминают о том, почему важно сделать всё, чтобы подобное никогда не повторилось.

Продовжуються зустрічі в межах одного з найулюбленіших проєктів гілелевців Дніпра — «Юдаїзм зі смаком». Дерево росте вгору гіллям і вглиб — корінням. А яке коріння має людина? Авжеж, її рід. Саме про рід, родинні зв’язки та їхній вплив на наше життя ми говорили під час пост-Ту бі-Шват заняття разом із Moishe House. Що з історії роду формує нас сьогоднішніх? Скільки дивовижних подій мало статися на шляху від перших нащадків, щоб саме ви з’явилися на світ? Які з ваших досягнень продиктовані родинними установками, а що ви робите вперше у своєму родоводі? Відповіді шукали разом — через метафорично-асоціативні карти, теплі бесіди та історії власних сімей. Увесь вечір був об’єднаний тематикою дерев і їхнім символічним значенням у житті людини. Дерево як метафора життєвого шляху та роду супроводжувало наші роздуми й допомагало знаходити, можливо, не завжди очевидні відповіді на важливі запитання. Ми були раді почути ваші історії й уже зовсім скоро чекаємо на вас на шабаті! Іншого разу у світлому інтер’єрі однієї з кав’ярень міста ми поспілкувалися з Альоною Колпіною про досвід Тагліту, погоду в зимовому Ізраїлі та пережиті пригоди. За чашкою кави учасники вечора згадували цікаві факти про Ізраїль, ділилися власними асоціаціями, першими враженнями та знайомствами з країною. Вечір минув у теплій атмосфері дружніх посиденьок — зі смачними напоями, веселими історіями та неповторними емоціями. А приємним бонусом стали солодкі сувеніри з Ізраїлю від Альони, які кожен міг дістати з мішечка, випробувавши власну вдачу. Попереду ще місяць цієї холодної зими. А поки ми у лютому — мріємо про тепло, будуємо плани на майбутнє та ділимося одне з одним найважливішим.