"Траст зе процес" і у вас все точно вийде - нам так Даша казала! Три дні підряд ми побачили всіх в Гілелі - ну чи не мрія? Вважайте, що це був справжній уікенд, який завершився крутезними подіями. Ми вчились бачити красу та творчість в самих простих речах. Малювали різні фрукти та овочі до свята Сукот аквареллю і вийшло дійсно вау. Дашу показували і там, і тут - ми зробили онлайн-трансляцію в Google Meet, щоб коли нам пояснювали техніку малювання, ми могли бачити все на великому екрані. Виглядало ефектно і набагато краще було зрозуміло як саме побудувати процес. Кладемо руку на серце - вам не потрібно «вміти» малювати, щоб таку магію робити. Потрібно довіритись професіоналу і не намагатись все зробити під лінійку. Памʼятайте, що ідеальне - все неідеальне! Малюнки вийшли такі, що не можна було відірвати від них очей. Наче на папері лежали справжні цитрусові чи овочі, а це при тому, що учасники прийшли без єдиного досвіду у малюванні. Потім ми повʼязали восьминіжок з Volunteer Community Hillel Kyiv і отримали справжній релакс від турбот. Знаєте що нам сказали сьогодні наші учасники? Що вдома при вʼязанні вони не отримують такого задоволення, як тут з нами. Чи вважаємо ми, що це показник особливої атмосфери в нашому Гілелі? Безперечно! Наша «колекція» поповнюється вже готовими виробами і перша партія іграшок скоро поїде до діток, яким буде допомагати в реабілітаційному періоді. До речі, знаєте як говорять наші мудреці? Якщо у Рош-а-Шана ти не виправився, в тебе є час до Йом Кіпуру. Якщо ж і тоді ти не зробиш нічого доброго, можеш встигнути ще в Сукот. А якщо й в Сукот не вийшло… є ще час до наступного Рош-а-Шана! Так ось ми вважаємо, що не треба чекати цілий рік, а краще скористатись можливістю і зробити гарні справи разом з Гілелем вже зараз. Дозволяйте собі відпочити та відкривайте нові творчі горизонти. До скорого!

Гілелевці Київа дуже щасливі знайомити наших друзів з молодіжного клубу «Lo Domim» з тим, що самі любимо всім серцем. Нагадуємо, що ми не збираємось зупинятись і вкотре зустрілись з підлітками в рамках проєкту «Гешер Леноар/Міст для молоді», де зміцнюємо звʼязки між нашими громадами. Цього разу цим звʼязком була інтелектуальна гра Brain Labs, де ми виконували завдання, які повʼязані зі святом Сукот. А ще дуже раді, що тепер «Lo Domim» забіг до нас в гості, адже це дуже відповідально показати наш теплий куточок у великому Києві. Якщо хтось переймався, що дорослі мають більше єврейських знань, то це міф. Це ще нам є чому у підлітків повчитись! Не дочекаємось, коли одного дня ці хлопці та дівчата приходитимусь до нас вже як студенти, і можливо хтось згадає свій перший Brain Labs саме завдяки сьогоднішньому дню. Хто підзабув, ми знову розпочинаємо грати в онлайн-квіз, де вирішуємо ребуси, завдання, головоломки, музичні та кіно-раунди, і маємо змогу позмагатись з студентами всього Hillel Case. Залітайте в наші соціальні мережі, слідкуйте за анонсами та грайте з нами, точно не пожалкуєте! Про Авдалу можемо сказати лише одне - пишаємось тим, що маємо змогу стояти в одному дружньому колі з такими класними, розумними та щирими молодими людьми! Як же круто, що в єврейській традиції можна буквально починати нову сторінку життя кожного тижня. В Шабат ми видихаємо, проводимо час з родиною, забуваємо всі турботи, а на церемонії Авдали починаємо крокувати далі з новими силами. Ще й всі навколо бажають тобі всього найкращого, ну хіба це не надихає? Вітаємо команду «Пересмішник» з найкращим результатом гри (та з приємними подаруночками), а самі з посмішкою йдемо відпочивати. Бажаємо гарного відпочинку і вам по той бік екрану.

Історія - в кожній страві, допомога - в кожній коробці! Дякуємо Льолі, яка приїхала в Гілель Київа з чудового міста Львів за неймовірний кулінарний майстер-клас в рамках проєкту «It’s Shabbes Time». Нагадуємо, що це проєкт спільно з Volunteer Community Hillel Kyiv, де ми вкотре зустрічаємось та вчимось готувати певні страви, а потім відправляємо їх на волонтерство. Сьогодні це була продуктова розвозка для людей літнього віку та малозабезпечених сімей.
Льоля - унікальна, ми не тільки навчились готувати страви єврейської кухні, але й дізнались про них те, що не вичитаєш на жодному сайті. Ще й кожен зміг доторкнутись до процесу безпосередньо, бо інструкція з приготування була така детальна та велика, що роботи вистачило на всіх. Сьогодні створювали таку магію:
• лабне з пряним цимесом та гострим схугом;
• сезонний мацебол суп з грибами;
• та на десерт - кнафе з ружею та кардамоновим сиропом.
Смак такий, наче побували в гостях у своїх бабусь та дідусів, тож заходьте до Льолі в соціальні мережі та шукайте рецепт! Ну а запах стояв настільки смачний, що кожен записував як правильно готувати ці страви, щоб знову зробити їх вдома. Найбільше гріє душу те, що все це було в рамках волонтерства та ми мали змогу пригостити тих, хто так потребує нашої підтримки. Їжа зігріває і душу, і тіло, напевно в наш час це найкращий спосіб підставити плече та бути поруч. Можливо ви замислювались, що часто їжа - це прояв справжньої щирої любові і завжди хочеться нагодувати тих, хто нам близький.

Дякуємо всім, хто долучився до такої важливої зустрічі сьогодні, ваші маленькі кроки роблять величезні зміни. Приготували з любовʼю, повезли з надією - ось так!

В київський Гілель легенда не просто повернулась, а увірвалась з двух ніг - це був музичний квіз від Віки та Микити! Як і обіцяли, милозвучною церемонією Авдали ми розпалили вогник в своїх серцях, а обіймами нагадали, що хоч попереду і запеклі змагання, ми всі дуже любимо один одного. Обожнюємо, коли Авдала проходить у великому колі людей, адже ехо, яке лунає від десятків голосів, пробуджує завжди самі щирі емоції. Ну і звісно правило «чим більше людей обійняв - тим щасливішим став» працює безперебійно! Наші музичні гуру продумали квіз у тематиці «осіннього настрою» або «hoa hoa hoa season», тож гру чекали всі. Ми згадували саундтреки до відомих серіалів та фільмів, вгадували поєднання українських та іноземних пісень, а також солістів популярних гуртів. Зізнавайтесь, а ви вже почали передивлятись «Гаррі Поттера», «Всі жінки відьми» чи «Сутінки»? Не соромтесь, ми тут всі вже відкрили цей сезон, особливо після почутих саундтреків. Найзапекліший раунд з кнопкою тримав інтригу до самого кінця вечора і з невеликим відривом виграла команда «Korky Buchek»! Остання частина музичного квізу полягає в тому, що на швидкість потрібно сказати назву пісні, яка почала грати, чи імʼя виконавця. Якщо вам здається, що це дуже просто, приходьте та спробуйте самі виловити в своїй памʼяті перші ноти навіть улюблених пісень. І якщо ви хоч раз вгадаєте ту саму пісню, яку більше не зміг взяти ніхто - вітаємо в фан-клубі гри. Таким чином ми також прийняли естафету разом з. Volunteer Community Hillel Kyiv «Струни душі: музика єднає» і впевнились, що це справді так. Далі хвиля добра несеться до волонтерського центру Харкова. Ми щиро радіємо, коли традиції Гілелю не забуваються і нові люди починають поринати у це разом з тими, для кого кнопка для музичного квізу - давній друг. Чекаємо ще більше такої до сліз приємної ностальгії!

У Філіалі «Сохнут-Україна» в Києві пройшла церемонія, присвячена вшануванню пам'яті жертв різанини 7 жовтня. Рік минув, а біль досі не зник. Для кожного трагедія тієї «чорної суботи» назавжди закарбується у пам'яті та серці. Рівно рік тому, 7 жовтня, стався найкривавіший в історії країни Ізраїль теракт. Палестинські збройні формування ХАМАС та "Ісламський джихад" відразу в кількох місцях, з повітря та на суходолі, розпочали масовану атаку. Найбільше постраждало цивільне населення, епіцентром трагедії став музичний фестиваль «Нова». Ми вшанували пам'ять понад 1200 загиблих та помолились за повернення 101 заручника, які досі перебувають у полоні терористів в Газі. Кожен представник єврейської організації був запрошений до слова та запалення свічки памʼяті. Леся Фірсанова від Гілелю Київ розповіла історію від першого обличчя Руді Ізраїля Рохмана, який поділився своїм досвідом війни у Газі. Потім Леся запросила всіх до спільної молитви за Армію Оборони Ізраїлю. Церемонія пройшла за участі та підтримки Посольства Ізраїлю в Україні, Філіала «Сохнут- Україна», Ізраїльського культурного центру «Натів», Єврейського студентського культурного центру «Гілель Київ», Єврейського громадського центру «Halom», JDC, МБФ «Єврейський Хесед «Бней Азріель» та громади консервативного юдаїзму «Масорет». Згадуючи події 7-го жовтня, після фрази «ніколи знову» дуже хочеться поставити знак питання. Сподіваємось, що скоро настане час, коли у кінці цього твердження назавжди стоятиме велика крапка.

Бабин Яр – місце пам’яті близько 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених, розстріляних нацистами у 1941–1943 роках. 29 вересня 1941 року тут відбулась одна з найбільших масових страт в історії України, коли нацисти розстріляли майже 34 тисячі євреїв Київа. Саме ця подія стала символом «Голокосту від куль». Також жахливою сторінкою історії стала і Куренівська трагедія. Це техногенна катастрофа, що сталася в Києві 13 березня 1961 року, коли потужний селевий потік із Бабиного Яру крізь прорвану дамбу затопив Куренівку й призвів до численних жертв.
Сьогодні, за тиждень після Дня памʼяті жертв Бабиного Яру та у день Посту Гедалії, гілелевці Київа майже 3 години гуляли парком, розглядали старі та нові меморіальні обʼєкти, дізнавались повну історію цього місця. З цікавого: «Бабиним Яром» це місце стало називатись лише у 15-ому столітті і зараз самого «яру» майже не існує, його повністю знищили за довгі роки. Сьогодні це Національний історико-меморіальний заповідник і майже на кожному кроці знаходиться якась мистецька інсталяція. На алеях звучать імена розстріляних жертв, відкрилась неймовірної краси деревʼяна Синагога у формі книги, стоїять відомі на всю Європу «дзеркальне поле» та «стіна Плачу», яку колись спроектувала Марина Абрамович. Наразі розробляються нові арт-проєкти та деякі з них вже будуються на очах. Це справжній доказ того, як мистецтво стає гарним способом зберегти памʼять та пробратись до нашої душі.
У нас вийшло пройти шлях від трагедії до надії, і, пообіцявши берегти памʼять про страшні події, впевнились, що життя триває. Щиро радимо за можливості побувати в Бабиному Яру, непоспішаючи пройтись доріжками та побути зі своїми думками сам-на-сам. Все заради того, щоб більше - ніколи.

Київські гілелевці були щасливі зустріти свято Рош-а-Шана з друзями з релігійної громади традиційного іудаїзму «Масорет»! Було багато облич, багато знайомств, але одна спільна мета - зберегти наші традиції та провести свято великою єврейською громадою. Нас зустріли єврейськими танцями та великим гранатовим деревом, на якому ми могли написати собі побажання на наступний рік. Не можемо не поділитись чудовою листівкою дівчинки з громади Масорет: «Щастя, миру та віллу в Іспанії» - чого ми вам теж щиро бажаєм! Потім ми прочитали святкову молитву та насолоджувалися традиційними стравами та застольними піснями. Кожного разу дивуємось як учасники «Масорету» так вміло вивчають нові мотиви молитов та пісень, і як у них це милозвучно виходить. Нам ще вчитись і вчитись, але це дуже надихає! Особливо зворушливим моментом стала все-таки спільна трапеза, де ми могли поспілкуватися один з одним, поділитися враженнями та планами на новий рік. Це спільне свято нагадало нам про важливість єдності та взаємопідтримки, адже разом ми сильніші і можемо подолати будь-які труднощі. Дякуємо нашим друзям за запрошення, яблука з медом та нові знайомства. Безцінно кожного разу відчувати, що хтось завжди чекає на тебе у гості. Шана Това!

Як тільки хтось переступав поріг кафе, відразу чулось «круто, що ми знову зібрались». І це справді так, друга зустріч гілелевців Київа в рамках проєкту «Гешер Леноар» з молодіжним клубом “Lo Domim” тільки підтвердила, скільки задоволення можна отримувати при звʼязку з іншою громадою.
Сьогодні ми ще більше переплели червоні нитки наших традицій:
- обовʼязково проспівали Псалом 150, бо минулого разу підлітки були незадоволені його відсутністю;
- всі вже спокійніше сприймають історії про школу та університети;
- найкращим тімбілдингом все рівно виявились частування.
Кабалат Шабат, без жартів, пройшов дуже душевно та щиро. До речі, ніхто і не здогадувався, що традиція розповіді тижневих історій живе не лише у Гілелі Київ, але й у «Ло Домім» також. Просто вони це роблять за допомогою гри «мемологія», а ми такому тільки раді. Але насправді родзинкою вечора (в прямому сенсі цього слова) став майстер-клас до Рош-а-Шана. Кожен мав змогу наповнити коробочку горіхами та сухофруктами, і вкласти у це свій сенс. З того, що брали у новий рік наші учасники: інжир як сміливість, цукати як нові емоції та журавлина як дружба. Також учасникам пропонувалась можливість зробити листівки до цього солодкого подарунку в цікавій техніці.
Зараз найкращий час налаштовуватись на новий рік і брати з собою лише те, що буде допомагати та підтримувати. Ми точно беремо з собою такі спільні зустрічі, бо наші учасники настільки сильно передружились, що наче поняття «різниця у віці» перестає існувати на наших Шабатах.
В будь-якому випадку сподіваємось ці коробочки не просто стануть приємним частуванням вдома, але й принесуть з собою всі ті потрібні якості, які були закладені! Шабат Шалом та до скорих зустрічей, френдс, ми чекатимемо

Нарешті в рамках проєкту «Лекція на барі» відбулася захоплююча зустріч, яка привернула увагу молоді, зацікавленої у питаннях Ізраїлю та єврейської культури. Захід, організований спільно Ізраїльським культурним центром «Натів» у Києві та Єврейським студентським центром «Гілель Київ», надав учасникам унікальну можливість поспілкуватися з цікавим спікером за неформальної атмосфери. Це вже друга така зустріч нашого проєкту, де ми збираємось в затишному київському барі, беремо улюблені напої та слухаємо актуальну тему.
Розповідь «Як я брала інтерв'ю в Нетаньягу» стала центральною подією, адже це була дійсно унікальна можливість поспілкуватись з людиною, яка розмовляла віч-на-віч з премʼєр-міністром Ізраїлю. Головним гостем була Олена Лагутіна, співробітниця консульського відділу Посольства Держави Ізраїль в Україні. Вона поділилася своїм досвідом роботи із засобами масової інформації та розповіла про закулісся цього цікавого інтерв'ю. Також окрема подяка Олені за всю відвертість та щирість, які відчувались в повітрі, адже було відчуття, що ми не на лекції, а на просто дружній бесіді.
Учасники дізналися про труднощі та нюанси журналістської роботи на міжнародному рівні, зокрема про підготовку до інтерв'ю з відомими політичними діячами. Після основної частини всі мали можливість поставити свої запитання, що завершилось дійсно активною дискусією. Теми, що цікавили наших студентів, варіювалися від питань про роботу журналістів в Ізраїлі до ізраїльсько-українських відносин.
Дякуємо, що були з нами, і до нових зустрічей на барі!

Завдяки Проекту Кешер, в Україну повернувся 15-ий сувій Тори, і для Гілелю Київ це стало новою сторінкою у житті нашої громади!
Ми досі не віримо, що це відбувається з нами насправді. Гілель Київ є першим Гілелем, який отримав сувій Тори, і ми відчуваємо неймовірне натхнення та бажання знайомити наших учасників зі священними текстами. Це величезна можливість заглибитись у єврейську традицію, відчути справжню єдність зі своїм корінням та доторкнутись до чогось первісного та тендітного. Для студентів це стало яскравим променем світла у нелегкі часи і тепер у нашому Гілелі зберігається справжня надія.
Цей сувій Тори був привезений завдяки Проекту Кешер в рамках проєкту «Повернення Тори додому», який походить з Оттумви, штат Айова, міста з 25 000 жителів, найбільш відомого як місце Grant Wood’s American Gothic (Велика Американська готика). Також ми отримали в подарунок антикварну указку для читання Тори (яд), яка була виготовлена в Україні приблизно в 1800р. і повернулась служити громаді.
Церемонію вручення Тори провела равінеса з Ізраїлю, Міріям Джано, яка колись була випускницею Гілелю Харків. І краще, ніж Міріям, про важливість цієї церемонії ми напевно не скажемо: «Ця боротьба за збереження власної ідентичності добре знайома єврейському народу і залишається актуальною й сьогодні. Тора є символом постійності, спадкоємності і вічності. Ми передаємо її від покоління до покоління, зберігаючи в незмінному вигляді, але кожне покоління по-своєму розуміє та оновлює усну традицію, що супроводжує священні тексти. Це означає, що ми маємо здатність пристосовуватися до викликів часу, зберігаючи суть і дух традицій».
Дякуємо Вс-вишньому та всім, завдяки кому така подія відбулась у житті нашого Гілелю. Обіцяємо берегти сувій з честю та любовʼю.